uk

Тюремний аспект рішення у справі Кудла: особливий розвиток зі значними наслідками

library image
© ECHR-CEDH

Своїм рішенням у справі «Кудла проти Польщі», винесеним 26-го жовтня 2000 року колегією в складі Великої палати, Європейський суд з прав людини вперше визнав, що ст. 3 Конвенції гарантує кожному ув’язненому право на «умови ув’язнення, сумісні з повагою до його людської гідності».

Як нагадує Франсуаза Тулькенс [1], рішення у справі Кудла є «загальною матрицею» права на захист здоров’я у в’язниці і права на гуманні умови ув’язнення, які в значній мірі є домінуючими темами в тюремних розглядах, що розглядаються Судом. З іншого боку, принцип права на умови життя у в’язниці, сумісні з людською гідністю, поширився в судовій практиці за межі суто матеріальних аспектів розміщення (див. статтю Б. Пастр-Белди). Суд спирався на цей принцип в таких різноманітних галузях, як камери суворого режиму [2], особистий огляд [3], міжетнічне насильство в місцях ув’язнення [4], довічне ув’язнення, яке не підлягає скороченню [5], і режим довічного ув’язнення [6]. Інформований критик європейської судової практики швидко визначив принцип, включений в рішення у справі Кудла, як «стаття 3 bis Європейської конвенції з прав людини« [7]. Незважаючи на те, що це не є повністю основоположним актом європейського тюремного права, оскільки Суд поставив перед собою завдання радше вираження вимог, викладених раніше, рішення у справі Кудла, безсумнівно, зіграло роль каталізатора для розуміння тюремних проблем.

Створений в контексті, ознаменованого переходом під його юрисдикцію величезного колишнього радянського тюремного блоку, все ще в значній мірі пов’язаного зі спадщиною ГУЛАГу (див. незабаром круглі столи по Україні та Росії), Суд взяв на себе завдання перевернути сферу покарання з метою позбавити її від найбільш гнітючих аспектів, до того, щоб домогтися «благополуччя» ув’язненого. Крім аспектів, що стосуються фізичної і психологічної недоторканності ув’язненого, Суд розглядав його як громадянина, який, не дивлячись на те, що він позбавлений свободи пересування, залишається володарем всіх своїх основних прав і може ними користуватися. Велика палата урочисто підтвердила це в рішенні у справі Херст проти Сполученого Королівства: «Неприпустимо … щоб ув’язнений був позбавлений своїх прав, передбачених Конвенцією тільки тому, що він знаходиться в ув’язненні в результаті винесення обвинувального вироку» [8]. Зобов’язуючи тюремну адміністрацію дотримуватися принципу законності і зобов’язання прозорості, Суд здійснює юридичну, політичну та символічну реінтеграцію ув’язнених в суспільство.

Рішення у справі “Кудла проти Польщі” очима важливих очевидців справи

У наступному відео представники сторін, які брали участь в цьому процесі, а також свідки процесу, згадують обставини прийняття рішення у справі Кудла і пояснюють його обґрунтування, а також те, яким чином воно вплинуло на подальшу судову практику ЄСПЛ у пенітенціарній сфері.

Методи захисту прав ув’язнених, мобілізовані Європейським судом з прав людини

Беатріс Пастр-Бельда, спеціалістка з європейської юриспруденції в пенітенціарній сфері, аналізує механізми, задіяні ЄСПЛ для захисту прав осіб, які перебувають в місцях позбавлення волі.

Читати її статтю тут.


[1] Тулькенс, Ф. (2014). Les prisons en Europe: Les développements récents de la jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme. Déviance et Société, vol. 38(4), 425-448. 

[2] Ван дер Вен проти Голандії, № 50901/99.

[3] Фреро проти Франції, № 70204/01

[4] Родич та інші проти Боснії і Герцеговини, № 22893/05

[5] Кафкаріс проти Кіпру [ВП], № 21906/04.

[6] Н.Т. проти Росії, №  14727/11

[7] Судр, Ф. “L’article 3 bis de la Convention européenne des droits de l’homme: le droit à des conditions of détention is conu respect de la dignité de la personne humaine”, Mélanges G. Cohen-Jonathan, Bruylant, 2004. 1503.

[8] Херст проти Сполученого Королівства (№ 2) [ВП], № 74025/01